Заблукавши у Дивокраї
Поміж Королевою
Чорною і Білою
Я - маленький
пухнастий Кролик,
що завжди кудись поспішає;

Я шукаю справжніх троянд,
а знаходжу лише фарбовані.
І пірнаю у вир подій
із годинником на шиї.



Вітаю усіх з Новим Роком!

Натхнення вам та успіху у всіх починаннях, де б ви не були і що б не робили!

Гідно відсвяткувала день народження Астрід Ліндгрен;)

Найперше: відреставрувала книгу її казок. Бо ж у дитинстві ми з сестрою по багато разів перечитували пригоди Пеппілотти Віктуалії Гардини Рути Єфраїмівни та Карлсона, що живе на даху, до того ж клей на корінці постарів - от вона й розлетілася на шматки.




Але ж я була б не я, аби в мені не прокинулись зненацька інтролігаторські пориви. Відтак узяла шматок добре вичененої шкіри, кілька аркушів палітурного картону, клей ПВА і вйо!




Відреставрована книга знадобилася на майстер-класі "Хто живе у Віллі "Хованка", котрий я проводила у книгарні "Є":



Спершу роповіла дітям про казкарку та її життя, тоді зачитала уривки із "Пеппі Довгапанчохи", "Малого і Карлсона, що живе на даху", "Міо, мій Міо" та "Расмус волоцюги" і ми гуртом обговорили прочитане.
Далі кожній дитині дістався квадратний аркуш паперу. Застосовуючи олівці, фломастери, кольоровий папір, ножиці, клей, стрази, нитки, ґудзики, торішнє листя та власну винахідливість кожен учасник майстер-класу створив вікно, балкон або двері вілли "Хованки" із якого визирав, виповзав, вилітав, звішував ноги і чеберяв ними у повітрі або-що персонаж казок Астрід Ліндгрен.
По закінченню, усі ці малюнки були дбайливо з'єднані в один великий будинок. Зараз він красується на стіні у книгарні "Є" і всі охочі можуть на нього поглянути.



І нарешті, з думкою про видатну дитячу письменницю насмажила велику тарілку млинців. Бо хоч я не певна, чи любила цю справу Астрід, однак Пеппі безперестанку пекла млинці та коржики. І це в неї виходило майже так само добре як фантазувати. А це скажу я - гідний приклад для наслідування;)

"Кому потрібна голова?"

"Допоможіть мені знайти фіолетові черевички, жовтий капелюшок та гарне тіло!"

Такі-от вигуки лунали з дитячих вуст у книгарні "Є" 14 червня 2010 року під час проведення майстер-класу "Спочатку був Ґудзик"

Проводили дійство я та Світлана Чернишева в рамках діяльності Ценру Дослідження дитячої літератури.
Спершу я зачитала дітям власну казку "Дівчинка-Ґудзик", опубліковану у книзі "Казки Різдв'яного Ангела" (Свічадо), а Світлана розповіла про свої улюлені техніки ілюстрування.
Тоді ми роздали дітям "напівфабрикати" для створення ілюстрацій-аплікацій: кольорові паперові черевички, пальтечка, папасольки, листочки, пелюсточки, дахи та вікна для будинків. Діти могли добровільно мінятися між собою отриманими "суповими комплектами" кольорових заготовок та вирізати свої власні. Кожна дитина отримала також клей, ножиці та паперову заготовку із пришитим до неї ґудзиком. Кожному дістався оригінальний за кольором та формою ґудзик, котрого не було більше ні в кого. Відтак усі аплікацій вийшли особливими та неповторними)))

У майстер-класі взяло участь близько тридцяти дітей, серед них: читачі Центральної Дитячої Бібліотеки, бібліотеки № 10 та № 13, учні Львівської Лінгвістичної гімназії. Вік учасників коливався від 3-оьх до 13-ти років. Але усім було цікаво та весело!



Більше малюнків можна побачити тицьнувши Тут.

У понеділок 14 червня о 12 годні у книгарні "Є" разом зі Світланою Чернишевою проводитимемо майстер-клас на тему "Спочатку був Ґудзик" за мотивами казки "Дівчинка-Ґудзик", опублікованої у книзі "Казки Різдвяного Ангела" (Свічадо).

Цього разу графічна інтерпретація тексту буде дещо незвичною для дітей. Бо ми відійдемо від традиційного малювання фарбами і будемо використовувати ґудзики, клапті тканини, різні ґатунки кольорового паперу і усю нашу безмежну фантазію)))

Деталі тут: http://book-ye.com.ua/majster-klas-spochatku-buv-gudzyk-lviv/

Приходьте! Буде весело;)

Рівно тиждень минув відколи ми провели у книгарні "Є" круглий стіл на тему "Психологія впливу ілюстрацій на дітей та підлітків"

Аби наші розумування не канули у вічність безслідно, розмова була записана в аудіоформаті на мій Макосик. І от зараз її можна прослухати на сайті українського подкастингу podcaster.org.ua

За годину часу вдалось підняти чимало гострих запитань, що стосуються ілюстрування дитячої книги.
Учасниками круглого столу були професійні художники-ілюстратори: Н. Корешняк, С. Чернишева, О. Микула, А. Мальцева, Г. Павлишин (себто, я), А. Майовець. До обговорення приєдналися слухачі сеї бесіди.
Захід відбувся в рамках міжнародного симпозіуму "Література. Діти. Час", проведеного Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва.



Більше фото можна побачити у цьому альбомі

Побувала на батьківщині "Скрябіна" у Новояворівську;)
Провела авторське читання своїх казок у школі № 2.
Зібрався повен актовий зал школярів віком від 9 до 13 років.
Вчителі пояснили, що ТАКЕ у їхній школі відбувається вперше...
Діти були чемні, тихі та принишклі.
Однак по бісиках у їхніх очах ставало зрозуміло, що їм направду цікаво!
А тому мій настрій піднісся до небес і там і залишився.
І його не змогли зіпсувати ні кишенькові злодії, що поцупили у мене 20 гривень, ні тотальне невисипання, що супроводжує мене уже кілька днів, ні навіть галаслива львівська злива, котра увесь вечір шаленіла за вікном.
Почуваюся вдоволеним життям Мумі-тролем. М-м-м-м)))

Сьогодні разом із Галиною Пагутяк та Слоником Дзвоником відвідала музей Івана Франка у с. Нагуєвичі.
У музеї зібралося чимало дітей, котрі бажали послухати наших казок. Опісля розповіді Г. Пагутяк про те, як потрапити до "Королівства", а також після моєї "Їстивної історії" - перед слухачами постав персонаж казок Володимира Читая - Слоник Дзвоник



Слоник розповів дві короткі історії і загадково зник із поля зору юних читачів. А ми з Галиною Пагутяк залишилися, аби відповісти на запитання дітей. Розмова несподівано набула містично-метафізичного напрямку. Діти жваво цікавились: "Як стають письменниками?" та "Чи вірять письменники у містику?"

У свою чергу ми довідались від дітей, що значна частина з них полюбляє читати книжки та журнали. Однак із півсотні присутніх на читанні дітей, у жодної дитини не було інтернету...

Повернувшись додому, я підрахувала, що за останні півроку це вже ввосьме я читаю свої казки перед значною аудиторією юних читачів;) Задумалась над тим яке ж має бути співвідношення між творчістю та Public Relationship у житті письменника? Дико захотілося витягти із шухляди свій свіжий рукопис і творити.

При згадці про Нагуєвичі - посміхаюся. Приємно, що дітям сподобалось читання і вкінці бесіди вони запрошували приїхати до них вдруге. Прийом дирекції музею також був теплим та доброзичливим. Словом, було весело!

Цей ось малюнок створили десятирічні читачки бібліотеки № 27: Заставна Лілія та Олеськевич Соломія.
А потрапив він до моїх рук тому... що я організовувала конкурс дитячих малюнків на тему "Лис Микита")))

Отож конкурс графічної інтерпретації "Лис Микита" відбувся в рамках міжнародного симпозіуму "Література. Діти. Час.", організованого Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва.
У конкурсі взяло участь близько 50 дітей зі Львова та Львівської області. Вік учасників був від 4 до 17 років. Серед них були учні середніх шкіл, учні художньої школи (ДШНМ), читачі бібіотеки №27 та відвідувачі студії "Чарівна акварелька" при ЦДБ (Центральній дитячій бібліотеці). Було б несправедливо обрати лише трьох призерів з поміж таких різних учасників. Тому рішенням центру було надати якомога більше призових місць. Журі, до складу якого увійшло семеро художників-ілюстраторів, з великою пильністю оглянуло кожну роботу.
Метою конкурсу було заохотити дітей до читання книг та переосмислення прочитаного шляхом малювання ілюстрацій за мотивами твору. 1 червня о 12.00 у літературно-меморіальному музеї ім. Франка у Львові переможцям конкурсу було вручено грамоти та призи у вигляді дитячих книжок, надані МВФ "Смолоскип".
Найкращі роботи експонуються на виставці у мистецькому відділі ЦДБ, за адресою м. Львів, вул. Окуневського, 3

Мені, як координатору конкурсу ілюстрацій дуже приємно, що вдалось залучити до дійства талановитих дітей та створити виставку яскравих малюнків. Побачити найкращі з робіт можна тут або на сайті http://www.risuem.in.ua

"- Под косматой елью,
В темном подземелье,
Где рождается родник, -
Меж корней живет старик.

Он неслыханно богат,
Он хранит заветный клад.
Кто родился в день воскресный,
Получает клад чудесный!"

В. Гауф ("Холодне серце")

Мій найперший спогад - це моє День Народження. Мені два роки. Мама вбрала мене у красиву картату сукенку із комірцем у формі метелика і сказала, що оскільки сьогодні моє найбільше свято у році мене прийде привітати багато друзів.
І от я залізла під стіл і з нетерпінням чекаю гостей. Вони незабарились і один за одим почали заходити до кімнати. З-під скатертини я бачила їхні велетенські ноги (гості були друзями батьків і їхні ноги видавались мені величезними). Коли у кімнаті зібралося чимало люду, мама заходилася шукати мене, однак ніде не могла знайти. Гостям нетерпілося подарувати чудові подарунки, котрі вони принесли із собою, а мене все не було.
І от я з'явилася з під столу і всі гуртом почали гукати усілякі привітання і завалювати мене подарунками. З усіх них мені досі пам'ятається кольоровий коник на коліщатках та молочний шоколад із арахісом. Останній був дуже смачний, давно не коштувала нічого подібного.

І от з того дня минуло чимало часу. Тепер із наближенням кожного дня народження мене підкорює самоаналіз. Неначе якась невидима межа ділить моє життя на кавалки і кожного 31 травня мене тягне підбивати підсумки і оглядатися на зроблені справи.

Минулого тижня, коли я саме їхала в масшрутці і активно колупалася у своїх спогадах за останній рік, по радіо пролунала дивна фраза: "У кожного з нас є улюблена казка дитинства. У дорослому житті ми постійно намагаємося відтворити модель цієї казки та стати її головним героєм." Почувши це я занурилась у ще глибші спогади, відчайдушно намагаючись пригадати котра із безлічі казок, що я люблю була моєю найулюбленішою?

Якщо вірити тому диктору з радіо, то моє життя мало би бути доволі таки моторошним. Найулюбленішою казкою є для мене "Холодне серце" Вільгельма Гауфа. У ній люди настільки справжні та колоритні, що коли читаєш казку, то немов бачиш їх перед собою. Герой казки переживає внутрішню драму і це робить його кращим. Спершу захоплений шаленим багатством, якого він дуже прагнув, він перестає помічати живих людей навколо. Але в певний момент, коли його жорстокість сягає епогею - він починає розуміти, що гроші - це порох у порівнянні із коханням, вірними друзями, щасливою сім'єю та іншими нематеріальними цінностями. Так от, що спільного у цьому сюжеті із моїм життям залишається для мене загадкою;)
Інша улюблена казка - "Крабат" О. Пройслера. Якщо добре подумати, то можна провести певні паралелі між зачарованим млином і закладом у якому я навчалася...
Ще я неабияк любила "Пеппі Довгу Панчоху" та "Роню - Доньку розбійницьку", ну і, безперечно, "Снігову королеву". Отож вимальовується доволі дивна картина: дівчинка із рудим волоссям, кам'яним серцем, у довгих синіх панчохах із закоцюрблими від холоду пальцями, що тягає мішки з борошном у старому зачарованому млині...

Що ж, доведеться мені набратися у цих казок найкращого, а моторошні моменти залишити на сторінках книг. І може тоді життя стане казковим;))

Десять хвилин бігла, пробуючи наздогнати трамвай. Коли дісталася до зупинки - виявилося, що то не мій номер трамваю...
"Ех, майже квінтистенція мого життя!" - подумала я і опустилася на лавочку чекати свого трамвая.

Потім продавала ангелів і дзвіночки із зображенням Львова у Шевченківському гаю. Так уже сталося, що моя мама професійний художник-кераміст і окрім творчих робіт розміром з людський ріст вона часом робить сувеніри для львівських салонів. Кілька разів на рік у Шевченківському та на площі Ринок організовують ярмарку ремесел, на якій автори мистецьких виробів можуть поспілкуватися з покупцями та довідатися, що їм подобається, а що ні. Отож традиційно я двічі на рік беру участь у подібних ярмарках, яко команда підтримки та особа із природженими здіностями менеджера))
Опісля ярмарки я смакувала тістечками (котрі також продавалися в гаю), а тобі добралась до свого MacBook-а і шукала матеріали для нового подкасту. У планах ще фільм, англійська і все, що встигну;))
Початок червня обіцяє бути спекотним і насиченим справами та подіями.
Почуваюся заклопотаною, як Кролик із "Аліси в Дивокраї". Хочу заритися з вухами під ковдру і читати хорошу книжку - бажано протягом кількох днів!

Одного з нових маминих ангелів лишила собі)))
Дивлюсь на нього і настрій мені піднімається;)